He did not return from the war, folk song

Історія грамзаписів творів М.В.Лисенка починається, очевидно з 1909р., коли київською фірмою “Екстрафон” здійснено було здійснено шість записів у виконанні молодої артистки театру М.Садовського Олени Петляш. Акомпанував співачці сам 67-річний Микола Віталійович Лисенко, який знав її з перших сценічних кроків.

Як твердять відомі українські колекціонери і дослідники історії українського грамзапису Михайло та Мар”яна Зьола, берлінська фірма “Інтернаціональ Екстра Рекорд” у 1909 відкрила в Києві студію звукозапису і того ж року і записала М. Лисенка та О. Петляш.

З 1912 року нові власники вірми змінили назву на “Екстрафон” і зроблені раніше записи почали виходити з новими етикетками.

Музей Миколи Лисенка, дякуючи колекціонерам А.Желєзному та М.Зьолі, з шести названих у Каталозі грамплатівок на яких записані українські народні пісні “Віють вітри”( у вигляді арії Наталки Полтавки за авторським клавіром), “Гандзя”, “Лугом іду, коня веду”, Карії очі (“Нащо мені чорні брови”), солоспів М. Лисенка на слова Т. Шевченка “Не вернувся із походу” і пісня “Ой казала мені мати” з опери С. Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”.

В Каталозі “Екстрафона”[див Каталог фірми “Екстрафон” (1913) ММЛ,К - ] знаходимо ще назви записаних О.Петляш творів М.В.Лисенка на вірші Т.Шевченка “Понад полем іде”, “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Садок вишневий”, “Дощик капає дрібненько” та народних пісень у його обробці “Без тебе, Олесю”, “Ой не шуми, луже”, “Ой важу я, важу”. Вірогідно, що сам композитор виступив акомпаніатором співачці О. Петляш також під час цих її грамзаписів на фірмі “Екстрафон” (1909). Нажаль, ці платівки поки що не знайдені.

Фірма “Фаворит” у 1911 році випустила кілька грамзаписів О. Петляш у супроводі фортепіано, серед яких і романси М. Лисенка “Не вернувся із походу”, “Садок вишневий коло хати” та інш. Хоча на них не зазначено хто акомпанує співачці, не виключено, що це просто копії вказаних вище грамзаписів фірми “Екстрафона” - таке найбільш вірогідно. бо в ті часи багато фірм випускали копії або перезаписи.

Хоча ще за життя М.В.Лисенка було здійснено близько 100 грамзаписів його творів, сам він не награв жодної платівки. Тому записи, в яких він акомпонує Олені Петляш – єдина можливість почути гру того, кого справедливо вважали одним з кращих піаністів свого часу. Нажаль тогочасні технічні умови запису змушують акомпаніатора дещо прискорювати темп у програшах між куплетами. Але досить розгорнутий фортепіанний вступ до “Віють вітри” та, особливо, філігранна техніка, яку чуємо між куплетами у “Ой казала мені мати” дають можливість скласти бодай приблизне уявлення про Лисенка-піаніста.
У каталогах фірм “Грамофон” за 1914 рік і “Грамофона-Зонофон” за 1915 рік описано шість платівок хору театру М. Садовського. Музею Миколи Лисенка належить лише одна, подарована кобзарем Михайлом Полотаєм. На ній - дві українські народні пісні (в обробці М.В.Лисенка) у виконанні чоловічого хору театру: “Та туман яром котиться” і “Дуб на дуба похилився”.

Ще одна платівка, записана в 1913р., є в колекції М.Зьоли: “Ой у полі два явора” і “Ой у полі криниченька” (обробки М. Лисенка).

Не знайдено досі записи хору театру М. Садовського хорами: “Нічки темненькі” з з опери М. Лисенка “Ене'їда” та “Ой зав'ю вінки” і “Туман хвилями лягає” з його ж “Утопленої”. Можливо записи було здійснено під керуванням О. Кошиця, який тоді працював у театрі М. Садовського і здійснив участь у постановках цих опер.

**

Записи Хору П.А. Шереметинського з Полтави(1907,Полтава- 1913,Вільна) за каталогами становлять близько 50 творів, в тому числі й наодних пісень в обробках М.В.Лисенка.

Музей має сьогодні дві платівки, на яких записані “Кармелюк”, “Ой не гаразд, запорожці”, “Засвистали козаченьки” та “Ой, наступає та чорна хмара”. Нажаль якість запису, а ще більше – стан самих платівок – ускладнюють можливість реставрації цих записів.

Р.М. Скорульська. Музей М.В. Лисенка, м. Київ